Верхньосамарська ЗОШ І-ІІІ ступенів Близнюківської районної ради Харківської області

На початку XVIII століття на просторах Лівобережної України у верхів'ї річки Самара, за 40 км в ЇЇ витоку, з'явилось поселення збіглих селян-кріпаків Неплюєво. Поселення було розміщене поблизу старої козацької слободи Надержиново, пізніше Добровілля, що означало " здержувати", стримувати нападників з Дикого Поля.

Неплюєво являло собою невелике село, що складалося з двох вулиць, розміщених на березі річки Самара. Частина земель належала першому поселенцеві Неплюєву. Навколо були плодоносні землі, дубові гаї, поряд проходив Муравський шлях. Населення займалося землеробством, тваринництвом.

На початку XIX століття різко збільшилась кількість населення, село розрослось, налічувалося близько однієї тисячі дворів, що ї спричинило зміну його назви на Верхосамарськ, що означало "верхів'я річки Самари". Поступово назва села трансформувалась на Верхня Самара. По територіально-адміністративному поділу село належало до Хорошинської волості Павлоградського уїзду Катеринославської губернії, а з 1 січня 1914 року ввійшло до складу Добровільської волості Павлоградського уїзду Катеринославської губернії. Село Верхня Самара належало до Катеринославської губернії до 1933 року, а пізніше в результаті територіально-адміністративного перерозподілу ввійшло до складу Харківської області. Навколо села Верхня Самара утворились інші села : Варварівка - кінець XVIII століття, Веселе - початок XIX століття (було заселене виходцями із Курської, Орловської губерній та з Кривого Рогу), Павлівка - розбудова почалася у 1924 році. Всі села відносяться до Верхньосамарської сільської ради, яка розміщена в самій південній частині Харківської області, межує з Донецькою та Дніпропетровськими областями.

На території Верхньосамарської сільської Ради, починаючи з 1924 року було організовано ряд спільних товариств по обробітку землі, пізніше реорганізованих в єдине сільськогосподарське підприємство колгосп "Червона Самара".

Дані про створення освітніх закладів відомі з середини XVIII століття. Спочатку навчання здійснювалось при церкві, яка була заснована в середині XVIII століття.

Починаючи з 1897 року, було відкрито Верхньосамарське земське однокласне училище, в якому учнів навчались читати та писати. Воно не могло задовольнити потреб в освіті.

Особливо інтенсивно іде розвиток освітніх закладів, починаючи з 1918 року. Так, у селі Верхня Самара була відкрита новозбудована чотирикласна початкова школа у якій навчалось більше сотні школярів. До 1924 року початкові школи виникли в селі Веселе (російська школа) та у селі Варварівка. Доросле населення навчалося грамоти у пунктах ЛІКНЕПу. Було охоплено навчанням близько 70% дорослого населення і майже 100% дітей у віці до 10 років. Але навчальні заклади не могли забезпечити належним рівнем освіти. Тому у 1928 - 1929 року було збудовано за державним типовим проектом приміщення семирічної школи, і яке було відкрите у грудні 1930 року. Школа колгоспної молоді ( КСМ ), а пізніше неповна середня школа ( НСШ* ) була семирічною, в ній навчалось у дві зміни близько 300 учнів.

Педагогічний колектив був невеликий, в основному випускники Ізюмського, Лозівського педагогічних училищ. Управління школою здійснювали директори : 1930 - 1932 - Земляний М.К., 1932 - 1935 - Сенчук М.О., 1935-1941 - Кучулісов І.М. в основному виходці з робітничого середовища, закінчили Харківський робак. При школі діяла піонерська організація з 1929 року, першим піонервожатим був Каплієнко М.П.

Учні отримували міцні знання, значна частина випускників семирічки продовжила навчання в інших навчальних закладах.

З початком Великої Вітчизняної війни школа перестала працювати, більша частина учителів були призвані на фронт. Директор школи Кучулісов І.М., військовий пілот - винищувач, загинув у 1942 році. Не повернулися з війни частина учителів та випускників школи, майже 200 чоловік. Відновила роботу школа у жовтні 1943 року, після визволення села та відбудови школи.

За відвагу, проявлені в боях, випускники школи були нагороджені нагородами : Орденом Леніна - 2, Орденом Червоної Зірки - 5, Орденом Бойового Червоного Прапору - 2, Орденом Вітчизняної війни - 6, Орденом Слави III ст.. - 5. Після війни працювали такі учителі школи : Касяненько М.І., Козлов Г.Ф., Жук М.Г., Потапенко Д.Л.

І знову школа об'єднала навколо себе дітей, їх батьків, стала культурно-освітнім центром напівзруйнованого розореного села. Педагогами стали колишні воїни, та ті, що пережили лихоліття окупації. Очолив школі Малієнко Л.П. - 1943 рік. Згодом школу очолювали Потапенко Д.Л., Короленко О.В., Касяненко МІ.

А з 1961 року директор школи Будаква Г.К. З його ініціативи, при підтримці батьків та громадськості, школа була реорганізована в середню загальноосвітню школу, яка і почала функціонувати з 1962 року. Виникла потреба в спорудженні нового приміщення, яке і було збудоване до 16 грудня 1968 року. В цей день було відкрито нове приміщення школи на 320 місць та 17 навчальних кабінетів. В одну зміну навчалися 264 учні. Новобудова була споруджена на кошти колгоспу "Червона Самара", голова правління Черепанцев О.Х.

Авторитет школи зростав, цьому сприяв високий освітній рівень викладачів, вимогливість та майстерність адміністрації школи, зокрема заступника директора з навчально-виховної роботи Хрипченко Л.М.

За високі показники в роботі директору школи Будакві Г.К. було присвоєно звання "Відмінник народної освіти", заступнику директора Хрипченко Л.М. "Відмінник народної освіти".

Вчителі : Потапенко Д.Л., Головченко І.П., Золотарьова Л.С., Короленко О.В., Криворучко Г.В., Матвієнко Н.Я. нагороджені медалями "За трудову відзнаку". З 1964 по 2003 роки із Верхньосамарської СШ випущено 940 учнів. Середня наповненість протягом року від 264 до 186 учнів. Випускники школи проживають у різних містах : на Кубі, в Алжирі, Німеччині, Угорщині, Монголії, Російській федерації, на Кавказі, таж на Україні.

Із загальної кількості учнів з 1964 по 2003 роки вищу освіту мають - 215 чоловік, закінчили технікуми - 119, ПТУ - 333. Мають загальну середню освіту - 273 чоловіка. Проживають у сільській місцевості 448 випускників, жителів міст - 452. Із випускників стали вчителями - 102 чоловіки, із них : вчителів початкових класів - 14, вихователів - 13, вчителів математики та фізики - 26, біології і хімії - 9, української мови і літератури - 14, російської мови та літератури - 8, трудового навчання - 2, фізичної культури - 12, історії-3, німецької мови - 1, працюють директорами шкіл - 14.

Інженерно-технічну освіту отримали 69 випускників, з них : 11-військових, 2- наукових працівника.

Сільськогосподарські спеціальності отримав - 101 чоловік, з них : зоотехніків- 13, агрономів-33, економістів- 17, бухгалтерів- 13, ветлікарів - З, інженерів-механіків - 21, наукових працівників у галузі сільського господарства - 1.

Медичних працівників - 26, з них : лікарів - 14, фельдшерів та медичних сестер- 12.

Професійну освіту із інших спеціальностей отримали 369 чоловік і працюють в різних галузях господарства. Значна частина випускників працює в місцевому господарстві СТОВ "Самара", генеральний директор якого випускник - Івченко В.М..

Із золотою медаллю " За особливі успіхи в навчанні" закінчили школу 4 випускники. Срібною медаллю " За успіхи в навчанні2 нагороджені 9.

Ішли роки, пройшла зміна поколінь, але кращі традиції школи зберігались, міцніла матеріальна база, продовжував зростати авторитет школи, педагогічного колективу. Нині загальноосвітня школа І-Ш ступенів села Верхня Самара налічує 180 учнів. Випускники вступають до вищих навчальних закладів - 40-45 % або 90% з числа абітурієнтів у престижні вузи України. Зараз навчається : у вузах 42 випускники, в технікумах - 17. Учні школи беруть участь у районних та обласних олімпіадах.